троянці

ТРОЯ́НЦІ, ів, мн. (одн. троя́нець, нця, ч., троя́нка, и, ж.). Населення Трої.

Загляньмо, Турн що коверзує, Троянцям рать яку готує (Котл., І, 1952, 193);

Човни Одіссея тут різали плесо, Блукав тут по хвилях троянець Еней (Дмит., В обіймах сонця, 1958, 118);

[Кассандра:] Так, проклін на мене, бо я тепер побачила найгірше. Троянки у неволі — і живі! (Л. Укр., II, 1951, 325).

Значення в інших словниках

1. троянці — ТРОЯ́НЦІ, ів, мн. (одн. троя́нець, нця, ч.; троя́нка, и, ж.). Населення Трої. Загляньмо, Турн що коверзує, Троянцям рать яку готує (І. Котляревський); Човни Одіссея тут різали плесо, Блукав тут по хвилях троянець Еней (Л.  Словник української мови у 20 томах
2. троянці — I -ів, мн. (одн. троянець, -нця, ч., троянка, -и, ж.). Населення Трої. II -ів, мн. Дві групи малих планет, які обертаються навколо Сонця так, що Сонце, Юпітер і кожен з троянців утворюють майже рівносторонній трикутник.  Великий тлумачний словник сучасної мови