Словник української мови в 11 томах

трубач

ТРУБА́Ч, а́, ч.

1. Музикант, що грає на трубі, або сигналіст, що трубить у трубу, ріг і т. ін., подаючи якийсь сигнал.

Єремія звелів трубачам трубити на влови (Н.-Лев., VII, 1966, 87);

В хату вступили сільські музиканти. Трубач, гармоніст, скрипаль та ще й бас (Мик., І, 1957, 321);

Звелів король своїм трубачам заграти в сурми (Григ., Вибр., 1959, 446);

Час від часу лунає сигнал трубача (Багмут, Служу Рад. Союзу, 1950, 72).

2. розм. Декоративна порода голубів, характерними ознаками яких є своєрідний голос і хвіст, схожий на розтруб.

Найкращі голуб’ятники у нас в Києві живуть на Подолі. Там можна здобути яких завгодно голубів або принаймні подивитись на рідкісних поштовиків, вертунів, трубачів, туркотів… (Коп., Як вони.., 1961, 159);

Голубів, що мають до 40 хвостових пір’їн, деякі аматори звуть павиними, а тих, що мають більше 40 — трубачами (Знання.., 8, 1970, 13).

Словник української мови (СУМ-11)

Значення в інших словниках

  1. трубач — труба́ч іменник чоловічого роду, істота  Орфографічний словник української мови
  2. трубач — Сурмач, трембітач, трембітар, див. трубник  Словник чужослів Павло Штепа
  3. трубач — ТРУБА́Ч, а́, ч. 1. Музикант, який грає на трубі, або сигналіст, що трубить у трубу, ріг і т. ін., подаючи якийсь сигнал. Єремія звелів трубачам трубити на влови (І. Нечуй-Левицький); В хату вступили сільські музиканти.  Словник української мови у 20 томах
  4. трубач — -а, ч. 1》 Музикант, що грає на трубі, або сигналіст, що сурмить у трубу, ріг і т. ін., подаючи якийсь сигнал. 2》 розм. Декоративна порода голубів, характерними ознаками яких є своєрідний голос і хвіст, схожий на розтруб.  Великий тлумачний словник сучасної мови
  5. трубач — СУРМА́Ч (музикант, що подає сигнал сурмою, горном тощо), ТРУБА́Ч, ГОРНІ́СТ. Сурми грали тривогу, сурми грали відступ, сурмачі знов стояли твердою шеренгою (П. Загребельний); Час від часу лунає сигнал трубача (І. Багмут); Ось в похід горністи засурмили (І. Муратов).  Словник синонімів української мови
  6. трубач — Трубач, -ча м. Трубачъ. Військовий трубач. АД. І. 209.  Словник української мови Грінченка