трупик

ТРУ́ПИК, а, ч. Зменш. до труп.

Уявляла [Маруся] собі, як хапають маленьку дитиночку за ніжку, б’ють голівку об камінь… А вночі приходить вовк і жере трупик… (Хотк., II, 1966, 203);

За хвилину я вже побачив, як з лайкою несла [дівка] до пекарні в одній руці скривавлений ніж, а в другій трупик [поросяти] за задні ніжки (Коцюб., II, 1955, 358).

Значення в інших словниках

1. трупик — тру́пик іменник чоловічого роду  Орфографічний словник української мови
2. трупик — ТРУ́ПИК, а, ч. Зменш. до труп¹. Уявляла [Маруся] собі, як хапають маленьку дитиночку за ніжку, б'ють голівку об камінь... А вночі приходить вовк і жере трупик... (Г.  Словник української мови у 20 томах
3. трупик — -а, ч. Зменш. до труп.  Великий тлумачний словник сучасної мови