трупик
ТРУ́ПИК, а, ч. Зменш. до труп.
Уявляла [Маруся] собі, як хапають маленьку дитиночку за ніжку, б’ють голівку об камінь… А вночі приходить вовк і жере трупик… (Хотк., II, 1966, 203);
За хвилину я вже побачив, як з лайкою несла [дівка] до пекарні в одній руці скривавлений ніж, а в другій трупик [поросяти] за задні ніжки (Коцюб., II, 1955, 358).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-11)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- трупик — тру́пик іменник чоловічого роду Орфографічний словник української мови
- трупик — ТРУ́ПИК, а, ч. Зменш. до труп¹. Уявляла [Маруся] собі, як хапають маленьку дитиночку за ніжку, б'ють голівку об камінь... А вночі приходить вовк і жере трупик... (Г. Словник української мови у 20 томах
- трупик — -а, ч. Зменш. до труп. Великий тлумачний словник сучасної мови