трухлий

ТРУ́ХЛИЙ, а, е. Те саме, що трухля́вий.

В стайні худібка стоїть, трухлу солому гризе (Фр., XIII, 1954, 306);

Ми перейшли в другий куток саду. Посідали під гущавиною на старій трухлій лавочці (Вас., II, 1959, 313);

Він хотів відчинити вікно, торкнув рукою раму, але трухла кватирка впала на причілок і розбилася (Чорн., Визвол. земля, 1959, 148).

Значення в інших словниках

1. трухлий — тру́хлий дієприкметник  Орфографічний словник української мови
2. трухлий — Перетрухлий, порохнявий, гнилий, зотлілий; (хто) Р. старий.  Словник синонімів Караванського
3. трухлий — див. гнилий  Словник синонімів Вусика
4. трухлий — ТРУ́ХЛИЙ, а, е. Те саме, що трухля́вий. В стайні худібка стоїть, трухлу солому гризе (І. Франко); Ми перейшли в другий куток саду. Посідали під гущавиною на старій трухлій лавочці (С.  Словник української мови у 20 томах
5. трухлий — -а, -е. Те саме, що трухлявий.  Великий тлумачний словник сучасної мови
6. трухлий — ТРУХЛЯ́ВИЙ (який від давності, дії вологи, гниття тощо зробився крихким, ламким), ТРУ́ХЛИЙ, ПОТРУ́ХЛИЙ, ПОТРУХЛЯ́ВІ́ЛИЙ, ПРОТРУ́ХЛИЙ, ПРОТРУХЛЯ́ВІ́ЛИЙ, ПОРОХНЯ́ВИЙ (ПОРОХНА́ВИЙ). Біля трухлявого пенька на кущі скрутився чорний вужак (О.  Словник синонімів української мови
7. трухлий — Трухлий, -а, -е Трухлый, гнилой (о деревѣ и пр.). Шейк. Трухле дерево. Г. Барв. 416.  Словник української мови Грінченка