трюмо
ТРЮМО́, невідм., с.
1. Високе стояче дзеркало.
Просто дверей — «шикарне» трюмо. Зараз перед ним Наталя, Данюшина жінка, зачіску поправляє (Головко, II, 1957, 45);
Хлопець стояв перед трюмо з мохнатим рушником за плечима (Вол., Місячне срібло, 1961, 7).
2. архт. Простінок між вікнами, звичайно прикрашений орнаментом.
Словник української мови (СУМ-11)