трюмо
ТРЮМО́, невідм., с.
1. Високе стояче дзеркало.
Просто дверей – “шикарне” трюмо. Зараз перед ним Наталя, Данюшина жінка, зачіску поправляє (А. Головко);
Хлопець стояв перед трюмо з мохнатим рушником за плечима (І. Волошин).
2. архт. Простінок між вікнами, звичайно прикрашений орнаментом.
Словник української мови (СУМ-20)