трюхик
ТРЮХИ́К, присудк. сл., розм. Уживається за знач. трюхи́кати.
Кінь трюхик та трюхик, візок рип та рип.
Словник української мови (СУМ-11)ТРЮХИ́К, присудк. сл., розм. Уживається за знач. трюхи́кати.
Кінь трюхик та трюхик, візок рип та рип.
Словник української мови (СУМ-11)