трясучий

ТРЯСУ́ЧИЙ, а, е, розм.

1. Який трясеться або трясе під час їзди; труський.

Трясуча бричка, бризки з-під коліс, Дух поту кінського, бліде світання, І станція, і поїзд залізничний, Думки безладні, як в болючім сні… (Рильський, III, 1961, 149).

2. Те саме, що трясови́нний.

Люди з сяким-таким скарбом за плечима, на візку чи в саквах на засідланім коні втікали в густі хащі лісів, за трясучі багна, куди б не спромігся бусурман ступити брудною ногою (Ле, Хмельницький, І, 1957, 191).

Значення в інших словниках

1. трясучий — трясу́чий прикметник розм.  Орфографічний словник української мови
2. трясучий — ТРЯСУ́ЧИЙ, а, е, розм. 1. Який трясеться або трясе під час їзди; труський. Трясуча бричка, бризки з-під коліс, Дух поту кінського, бліде світання, І станція, і поїзд залізничний, Думки безладні, як в болючім сні... (М. Рильський).  Словник української мови у 20 томах
3. трясучий — -а, -е, розм. 1》 Який трясеться або трясе під час їзди; труський. 2》 Те саме, що трясовинний.  Великий тлумачний словник сучасної мови