трійло

ТРІ́ЙЛО, а, с., діал. Отрута.

Він чув від неї страшну історію про те,.. як вона потім думала собі смерть заподіяти, як налагодила собі трійла з сірників, але скляночка з отрутою розбилася (Март., Тв., 1954, 448);

Лякаюся її [зради], — се демон злий,.. розпука, що втискає в руки трійло (У. Кравч., Вибр., 1958, 50);

*У порівн. А мелодія пісні — неначе солодке трійло, яким вона сама себе затроює [затруює], а більше нікого (Коб., За ситуаціями, 1914, 141).

Значення в інших словниках

1. трійло — трі́йло іменник середнього роду отрута діал.  Орфографічний словник української мови
2. трійло — див. отрута  Словник синонімів Вусика
3. трійло — ТРІ́ЙЛО, а, с., діал. Отрута. Він чув від неї страшну історію про те, .. як вона потім думала собі смерть заподіяти, як налагодила собі трійла з сірників, але скляночка з отрутою розбилася (Л. Мартович); Лякаюся її [зради], – се демон злий, ..  Словник української мови у 20 томах
4. трійло — -а, с., зах. Отрута.  Великий тлумачний словник сучасної мови
5. трійло — ОТРУ́ТА (речовина, здатна викликати отруєння), ТРУ́НОК, ТРУТИ́ЗНА фольк., ТРУ́ТА фольк., ТРУТИ́НА́ фольк., ТРУТІ́ВКА фольк., ТРІ́ЙЛО діал., ОТРУ́Я діал., ОТРІ́Й діал., ЯД, ЇДЬ діал.; ДАННЯ́ етн. заст. (дана з напоєм або стравою).  Словник синонімів української мови
6. трійло — Трійло, -ла с. = трійка. Вх. Зн. 71. Вх. Пч. II. 26.  Словник української мови Грінченка