трійло
ТРІ́ЙЛО, а, с., діал.
Отрута.
Він чув від неї страшну історію про те, .. як вона потім думала собі смерть заподіяти, як налагодила собі трійла з сірників, але скляночка з отрутою розбилася (Л. Мартович);
Лякаюся її [зради], – се демон злий, .. розпука, що втискає в руки трійло (Уляна Кравченко);
* У порівн. А мелодія пісні – неначе солодке трійло, яким вона сама себе затроює [затруює], а більше нікого (О. Кобилянська).
Словник української мови (СУМ-20)