трійко

ТРІ́ЙКО, невідм., числ. кільк., збірн., розм. Те саме, що тро́є.

Зосталося тепер у Одарчиній хаті тілько трійко — Горпина, Солоха та вона (Мирний, І, 1954, 61);

Впіймалося з трійко окунців, і Миколина юшка їлася з апетитом (Збан., Курил. о-ви, 1963, 74);

Катерина зібрала хліба, врізала шматочок сала, з-під лави дістала трійко качиних яєць і подала дітям у вікно (Панч, Гомон. Україна, 1954, 137).

Значення в інших словниках

1. трійко — трі́йко числівник кількісний троє збірн., розм.  Орфографічний словник української мови
2. трійко — ТРІ́ЙКО, невідм., числ. кільк., збірн., розм. Те саме, що тро́є. Зосталося тепер у Одарчиній хаті тілько трійко – Горпина, Солоха та вона (Панас Мирний); Впіймалося з трійко окунців, і Миколина юшка їлася з апетитом (Ю.  Словник української мови у 20 томах
3. трійко — невідм., числ. кільк., збірн., розм. Те саме, що троє.  Великий тлумачний словник сучасної мови
4. трійко — ТРИ (назва числа 3 і його цифрового позначення), ТРІ́ЙКА, ТРО́Є збірн., ТРІ́ЙКО збірн. розм., ТРІ́ЙЦЯ збірн. розм.  Словник синонімів української мови