тріпатися
ТРІ́ПАТИСЯ, трі́паюся, трі́паєшся, недок.
1. Судорожно смикатися, битися.
— Щоглик! Щоглик! — Дітки раді. — Щоглик! — тільки і слівця. А він тріпавсь на принаді, Марно рвався із сильця (Граб., І, 1959, 141);
Біля її [баби] ніг стояв кошик, у якому тріпалася зв’язана курка (Тют., Вир, 1964, 67);
*Образно. Щоки в неї горіли, в грудях тріпалося прикре почуття несповпеного обов’язку… (Коцюб., І, 1955, 314);
// Конвульсивно здригатися всім тілом.
Риба блищала проти місяця білою, як срібло, лускою, тріпалась, побивалась в сітці (Н.-Лев., І, 1956, 60);
— Дмитрику, ріднесенький — шос-єс наробив?! — кричала. Кричала.. і тріпалася на постелі, розривалася в сухих риданнях… (Хотк., II, 1966,253);
*Образно. Довгий човен тріпавсь перед її очима на воді, як велика риба (Коцюб., І, 1955, 387);
// Ширяти, рвучко махати крилами в повітрі.
Шуліки тріпались уже в височині, В траві гарячої шукаючи поживи (Рильський, Поеми, 1957, 29);
// Коливатися, тріпотіти (про крила птахів, метеликів і т. ін.).
Серед білих наметів її [кашки] тріпались крильця синіх метеликів (Коцюб., II, 1955, 214);
І кожного року з гніздечка вилітатиме нове покоління, нові крильця будуть тріпатися в чистому, прозорому.. повітрі (Тют., Вир, 1964, 202);
// Посилено, прискорено битися (про серце).
В неї серце дуже тривожно тріпалось: вона почувала кожний рух його, чула кожне тріпання (Н.-Лев., V, 1966, 125);
А Максим лишився сам у боярськім наметі, з серцем, що тріпалось від якоїсь неясної мішанини радості, і тривоги, і надії (Фр., VI, 1951, 107).
2. тільки 3 ос. Мерехтіти, блимати, нерівно горіти (про полум’я, світло тощо).
Важким холодним сном за хатою спала земля, а високо над нею тріпались зорі, неначе в небесному акваріумі грали золоті рибки (Коцюб., II, 1955, 105);
Тут ні до чого була мадярова свічка, бо й так було видно, як удень: бронетранспортери палали навпроти вікон. Мерехтливе сяйво тисячами німих крил тріпалося в залі (Гончар, III, 1959, 160).
3. заст. Сердитися, гарячитися.
Не тріпайся, а попереду розпитайся, хто винен (Сл. Гр.);
Не тріпайся, Октаве, не тріпайся, не вводь мою душу в тяжкі гріхи (Стельмах, І, 1962, 440).
4. Пас. до трі́пати 3.
ТРІПА́ТИСЯ, а́ється, недок. Розвіватися, коливатися в повітрі, на вітрі тощо, рухатися від подуву повітря.
Да й страшна ж вона була! Без хустки, сиві коси тріпаються по плечах (Вовчок, І, 1955, 83);
Біла корогва на щоглі тріпалась в повітрі, поблискуючи до сонця (Коцюб., І, 1955, 188);
Бігаючи по канцелярії, робив панотець такий вітер, що аж папери тріпалися на бюрку (Март., Тв., 1954, 253).
Словник української мови (СУМ-11)