тріпачка

ТРІПА́ЧКА, и, ж., розм., рідко. Канчук, ремінний нагай.

— Що, ти ще пащеку рознімаєш? — лютився капрал, замахуючись здалека тріпачкою (Фр., І, 1955, 303);

Уздрів Яким, що зле: отець при дверях споглядав на кульку, де висіла ремінна тріпачка, котру ще з війська собі виніс (Ков., Світ.., 1960, 7).

Значення в інших словниках

1. тріпачка — Тріпа́чка: — невеличкий ремінний батіг [15] — тонка тростина; ремінний нагай [I] тріпа́чка: небольшой ременный кнутъ [ІФ,1890]  Словник з творів Івана Франка
2. тріпачка — тріпа́чка іменник жіночого роду канчук, ремінний нагай розм., рідко  Орфографічний словник української мови
3. тріпачка — див. батіг  Словник синонімів Вусика
4. тріпачка — ТРІПА́ЧКА, и, ж., розм., рідко. Канчук, ремінний нагай. – Що, ти ще пащеку рознімаєш? – лютився капрал, замахуючись здалека тріпачкою (І. Франко); Уздрів Яким, що зле: отець при дверях споглядав на кульку, де висіла ремінна тріпачка, котру ще з війська собі виніс (С. Ковалів).  Словник української мови у 20 томах
5. тріпачка — тріпа́чка прилад для витріпування пороху, пилу (перев. для килимів)(ср, ст)  Лексикон львівський: поважно і на жарт
6. тріпачка — -и, ж., розм., рідко. Канчук, ремінний нагай.  Великий тлумачний словник сучасної мови
7. тріпачка — КАНЧУ́К (батіг із сплетених ременів з коротким пужалном), НАГА́Й, НАГА́ЙКА, ТРІПА́ЧКА розм.; ТРІЙЧА́ТКА розм. (з трьома хвостами); ДРОТЯ́НКА (з дроту). Він оперезав коня канчуком, і кінь враз вихопився вчвал (Л.  Словник синонімів української мови