тріпачка
ТРІПА́ЧКА, и, ж., розм., рідко.
Канчук, ремінний нагай.
– Що, ти ще пащеку рознімаєш? – лютився капрал, замахуючись здалека тріпачкою (І. Франко);
Уздрів Яким, що зле: отець при дверях споглядав на кульку, де висіла ремінна тріпачка, котру ще з війська собі виніс (С. Ковалів).
Словник української мови (СУМ-20)