тріскотливий
ТРІСКОТЛИ́ВИЙ, а, е. Який утворює або видає тріск чи звуки, схожі на тріск.
Дубовий, глицями збитий стіл, і на ньому ледве блимає тріскотливий каганець (Ле, Наливайко, 1957, 230);
Ті палили вогнища. Відгороджувалися тріскотливою запоною жовтого вогню від чорної вільгості ночі, від остраху (Загреб., Шепіт, 1966, 376);
// Який лунає сухо, різко, як тріск.
Розітнувся тріскотливий вибух (Коз., Зол. грамота, 1939, 94);
— Йому стало погано, — повторила вона своїм сухим, тріскотливим голосом (Рибак, Час.., 1960, 807).
Словник української мови (СУМ-11)