тужний
ТУ́ЖНИЙ, а, е. Те саме, що тужли́вий.
Тужні ридання дружини почув Одіссей богосвітлий (Гомер, Одіссея, перекл. Б. Тена, 1963, 341);
— Що за жалібна, тужна пісня? — подумала Ядзя (Кобр., Вибр., 1954, 99);
Сиділа, дивилася на свого сина тужними очима (Чаб., Катюша, 1960, 143);
Він лежав із заплющеними очима, тихо, немов прислухаючись до тужного завивання вітру в димарі (Зар., Світло, 1961, 78).
Словник української мови (СУМ-11)