тузати
ТУ́ЗАТИ, аю, аєш, недок., перех., розм. Штовхати, бити (звичайно кулаками).
*Образно. Він [Г. Сковорода].. пішов Кріпацьким дітям викладать латину. Бентежити думками рабську кров.. Малого більший ту́зає й тусає — Правдиве це і вічне, як трава (Павл., Любов і ненависть, 1975, 184);
Незабаром з’явилися інші хлопці з ланки, тузали свого «начальникам», оглядали з усіх боків, поздоровляли (М. Ю. Тарн., Незр. горизонт, 1962, 366).
Словник української мови (СУМ-11)