туз
ТУЗ¹, ту́за́, ч.
1. Гральна карта з одним очком, зображеним посередині, яка в більшості карточних ігор вважається старшою в масті.
— А ти бий вишником! — кричав знову Гапці, котра намірювалася бити тузом. — Все ж хоч одна взятка буде (Мирний, IV, 1955, 165);
Якір, обложившися пістолями, бере з них один за одним і садить кулю за кулею в червоного туза, що висить на стінці (Хотк., І, 1966, 66);
І потяг він карту, і витяг він винового туза, туза, що старший за короля (Ю. Янов., І, І958, 128).
2. перен., розм. Поважна, впливова особа в якомусь колі людей, у якій-небудь сфері діяльності.
Чутка про «нищення глитайні як класу» докотилася до Багви, і її тузи почули себе не зовсім спокійно (Епік, Тв., 1958, 61);
Ні літературних, ні громадських тузів, звичайно, не було на ній [вечірці], — складалась вона виключно з мого читача — пролетарського студента, письменника (Вас., Незібр. тв., 1941, 203).
ТУЗ², ту́за, ч., мор., спорт. Двовеслова легенька шлюпка на одного весляра.
Словник української мови (СУМ-11)