тужіння
ТУЖІ́ННЯ, я, с. Дія за знач. тужи́ти.
Він [Онєгін] їх шукав без оп’яніння, А залишав їх без тужіння, Забувши і любов, і злість (Пушкін, Є. Онєгін, перекл. Рильського, 1949, 95);
// Голосіння.
— Одного сина забрали, занапастили, та й другого тепер забирають!.. І тяжке материне тужіння озвалося знову по хаті (Гр., II, 1963, 431).
Словник української мови (СУМ-11)