тужіння
ТУЖІ́ННЯ, я, с.
Дія за знач. тужи́ти.
Він [Онєгін] їх шукав без оп'яніння, А залишав їх без тужіння, Забувши і любов, і злість (М. Рильський, пер. з тв. О. Пушкіна);
// Голосіння.
– Одного сина забрали, занапастили, та й другого тепер забирають!.. І тяжке материне тужіння озвалося знову по хаті (Б. Грінченко).
Словник української мови (СУМ-20)