1. Словник української мови у 20 томах

тужіння

ТУЖІ́ННЯ, я, с.

Дія за знач. тужи́ти.

Він [Онєгін] їх шукав без оп'яніння, А залишав їх без тужіння, Забувши і любов, і злість (М. Рильський, пер. з тв. О. Пушкіна);

// Голосіння.

– Одного сина забрали, занапастили, та й другого тепер забирають!.. І тяжке материне тужіння озвалося знову по хаті (Б. Грінченко).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. тужіння — тужі́ння іменник середнього роду Орфографічний словник української мови
  2. тужіння — [туж’ін':а] -н':а Орфоепічний словник української мови
  3. тужіння — -я, с. 1》 Дія за знач. тужити. || Голосіння. 2》 Жанр усної народної поетичної творчості. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. тужіння — ГОЛОСІ́ННЯ (плач-пісня на похоронах та в деяких інших обрядах), ПЛАЧ, ТУЖІ́ННЯ, ПОБИВА́ННЯ, ТУЖБА́ рідше, ЗАВО́ДИНИ розм., ЗА́ВОДИ розм., ПРИЧИТА́ННЯ розм., ПРИЧИ́ТУВАННЯ розм. Словник синонімів української мови
  5. тужіння — Тужі́ння, -ння, -нню, в -нні Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  6. тужіння — ТУЖІ́ННЯ, я, с. Дія за знач. тужи́ти. Він [Онєгін] їх шукав без оп’яніння, А залишав їх без тужіння, Забувши і любов, і злість (Пушкін, Є. Онєгін, перекл. Рильського, 1949, 95); // Голосіння. Словник української мови в 11 томах
  7. тужіння — Тужі́ння, -ня с. Плачъ съ причитаніями. Тужіння по мертвому. Словник української мови Грінченка