1. Словник синонімів української мови

тужіння

ГОЛОСІ́ННЯ (плач-пісня на похоронах та в деяких інших обрядах), ПЛАЧ, ТУЖІ́ННЯ, ПОБИВА́ННЯ, ТУЖБА́ рідше, ЗАВО́ДИНИ розм., ЗА́ВОДИ розм., ПРИЧИТА́ННЯ розм., ПРИЧИ́ТУВАННЯ розм. Жінка заголосила тим сумним голосінням, яким тужила колись моя мати над батьковою домовиною (І. Ле); Початок війни.. Коротке прощання на вигоні, чиєсь тужіння (Є. Кравченко); За дверима почулося глухе ридання, якесь побивання, немов над померлим (Ю. Збанацький); Плач і тужба в хаті. У головах над труною схилилась Легейдиха, перша на всю слободу плачниця (А. Головко); Разючу подібність, особливо з музичного боку, виявляють, наприклад, гуцульські похоронні заводини і окремі весільні пісні з невольницькими плачами та думами (з журналу); До похоронних заводів дуже близько підходять своєю пісенною будовою історичні думи (М. Колесса); Тепер вже могла починатися справжня процедура квітчання молодих крещатим барвінком, співи дружок та причитання матерів (Ю. Смолич); І це страшне мужеське (чоловіче) голосіння, і дзвони,.. і причитування женщин (жінок), і похоронні співи священиків, і шум потоку.. — все це творило незвичайну, неповториму картину звуків (Г. Хоткевич).

Джерело: Словник синонімів української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. тужіння — тужі́ння іменник середнього роду Орфографічний словник української мови
  2. тужіння — [туж’ін':а] -н':а Орфоепічний словник української мови
  3. тужіння — ТУЖІ́ННЯ, я, с. Дія за знач. тужи́ти. Він [Онєгін] їх шукав без оп'яніння, А залишав їх без тужіння, Забувши і любов, і злість (М. Рильський, пер. з тв. О. Пушкіна); // Голосіння. – Одного сина забрали, занапастили, та й другого тепер забирають!.. Словник української мови у 20 томах
  4. тужіння — -я, с. 1》 Дія за знач. тужити. || Голосіння. 2》 Жанр усної народної поетичної творчості. Великий тлумачний словник сучасної мови
  5. тужіння — Тужі́ння, -ння, -нню, в -нні Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  6. тужіння — ТУЖІ́ННЯ, я, с. Дія за знач. тужи́ти. Він [Онєгін] їх шукав без оп’яніння, А залишав їх без тужіння, Забувши і любов, і злість (Пушкін, Є. Онєгін, перекл. Рильського, 1949, 95); // Голосіння. Словник української мови в 11 томах
  7. тужіння — Тужі́ння, -ня с. Плачъ съ причитаніями. Тужіння по мертвому. Словник української мови Грінченка