тузлук

ТУЗЛУ́К, у́, ч.

1. Розчин кухонної солі для соління риби, м’яса, ікри і т. ін.; ропа;

// Солона юшка як приправа для деяких страв.

Не вмів ти [пане Потоцький] єси в Кам’янськім Подільці пробувати, Печеного поросяти, Куриці з перцем та з шапраном [шафраном] уживати, А тепер не зумієш ти з нами, козаками, воювати І житньої соломахи з тузлуком (уплітати) (Укр.. думи.., 1955, 102);

А мати все пригощає сина: — Ось тобі хрящик… Ти ж любиш, — підкладає вона йому гарячої найніжнішої баранини, підсовує юшку, де відварена цибуля плаває кільцями, і льотчик, ласуючи тузлуком, солонцюючи густою щербою, шанобливо слухає батькову мову (Гончар, Тронка, 1963, 10).

2. розм., заст. Луг для зоління білизни.

Положи сорочку в тузлук (Сл. Гр.).

Значення в інших словниках

1. тузлук — тузлу́к іменник чоловічого роду  Орфографічний словник української мови
2. тузлук — Ропа, (хемічн.) луг  Словник чужослів Павло Штепа
3. тузлук — ТУЗЛУ́К, у́, ч. 1. Розчин кухонної солі для соління риби, м'яса, ікри і т. ін.; ропа; // Солона юшка як приправа для деяких страв.  Словник української мови у 20 томах
4. тузлук — -у, ч. 1》 Розчин кухонної солі для соління риби, м'яса, ікри і т. ін.; ропа. || Солона юшка як приправа для деяких страв. 2》 розм., заст. Луг для зоління білизни.  Великий тлумачний словник сучасної мови
5. тузлук — I. ЛУГ розм. (водний настій попелу, який уживається для прання, миття тощо), ВІДМО́КА діал., МИ́ТЕЛЬ діал., ТУЗЛУ́К розм. заст. (для зоління білизни). Зігріла (мати) окропу, щоб змити мені голову, внесла шаплик і наказала скидати все і лізти в луг (М.  Словник синонімів української мови
6. тузлук — Тузлук, -ка м. 1) Щелокъ для бученія бѣлья. Положи сорочку в тузлук. Лебед. у. 2) Разсолъ, въ которомъ солятъ рыбу. Черном.  Словник української мови Грінченка