тупцяння

ТУ́ПЦЯННЯ, я, с. Дія за знач. ту́пцяти і ту́пцятися.

Я таки впрохав усіх, кого треба було, щоб місце дали вам. Моє тупцяння таки мало поспіх (Н.-Лев., IV, 1956, 348).

Значення в інших словниках

1. тупцяння — ту́пцяння іменник середнього роду  Орфографічний словник української мови
2. тупцяння — ТУ́ПЦЯННЯ, я, с. Дія за знач. ту́пцяти і ту́пцятися. Я таки впрохав усіх, кого треба було, щоб місце дали вам. Моє тупцяння таки мало поспіх (І. Нечуй-Левицький).  Словник української мови у 20 томах
3. тупцяння — -я, с. Дія за знач. тупцяти і тупцятися.  Великий тлумачний словник сучасної мови
4. тупцяння — Тупцяння, -ня с. = тупцювання. Юрба хлопців, їх тупцяння і їх підлесливість. Левиц. Пов. 308.  Словник української мови Грінченка