туркотання
ТУРКОТА́ННЯ, я, с. Дія за знач. туркота́ти (у 1, 2 знач.) і звуки, утворювані цією дією (у 1 знач.).
Він.. втік із дому, щоб уникнути туркотання старої служниці (Фр., VI, 1951, 257);
Луги, струшуючи срібну росу, розлягалися співами своїх соловейків, голосним куванням сивих зозуль, журливим туркотанням горлиць (Мирний, І, 1954, 318).
Словник української мови (СУМ-11)