туркотання

ВОРКУВА́ННЯ (своєрідні переливчасті звуки, які видають голуби, горлиці), ТУРКОТА́ННЯ (ТУРКОТІ́ННЯ), ТУ́РКІТ. Ліс зустрів мене як друга Горлиць теплим воркуванням (М. Рильський); Луги розлягалися співами своїх соловейків.., журливим туркотанням горлиць (Панас Мирний); Голуби вже добре знають свого приятеля і деякі з них з тихим туркотінням сідають йому на плечі (О. Донченко); Неподалік у тіснині лапатих кленів затуркотіла горлиця, і Віра Луківна побажала птасі добра за той туркіт (В. Логвиненко).

ТОРОХТІ́ННЯ, ТОРО́ХКАННЯ розм., ТОРОХКОТНЯ́ розм., ТОРОХНЕ́ЧА розм., ТОРО́ХНЯВА розм., ТОРОХКОТІ́ННЯ розм., ТАРА́ХКАННЯ розм., ТАРАХКОТНЯ́ розм., ТАРА́ХКІТ розм., ТАРАХКОТА́ННЯ (ТАРАХКОТІ́ННЯ) розм., ТРА́ХКАННЯ розм.; ТЕРКОТА́ННЯ (ТЕРКОТІ́ННЯ), ТУ́РКІТ розм., ТУРКОТА́ННЯ (ТУРКОТІ́ННЯ) розм. — Пор. гу́ркіт, 1. торохті́ти.

Значення в інших словниках

1. туркотання — туркота́ння іменник середнього роду  Орфографічний словник української мови
2. туркотання — ТУРКОТА́ННЯ, я, с. Дія за знач. туркота́ти 1, 2 і звуки, утворювані цією дією. Він .. втік із дому, щоб уникнути туркотання старої служниці (І. Франко); Луги, струшуючи срібну росу, розлягалися співами своїх соловейків, голосним куванням сивих зозуль, журливим туркотанням горлиць (Панас Мирний).  Словник української мови у 20 томах
3. туркотання — -я, с. Дія за знач. туркотати (у 1, 2 знач.) і звуки, утворювані цією дією (у 1 знач.).  Великий тлумачний словник сучасної мови
4. туркотання — ТУРКОТА́ННЯ, я, с. Дія за знач. туркота́ти (у 1, 2 знач.) і звуки, утворювані цією дією (у 1 знач.). Він.. втік із дому, щоб уникнути туркотання старої служниці (Фр.  Словник української мови в 11 томах
5. туркотання — Туркота́ння, -ня с. 1) Воркованіе. 2) Ворчаніе. 3) Толкованіе одного и того же. 4) Стукъ.  Словник української мови Грінченка