туркотливий
ТУРКОТЛИ́ВИЙ, а, е.
1. Який туркоче, має властивість туркотати (туркотіти).
Отак би сидіти й сидіти всю ніч, аж поки в небі не заграє світання і туркотливі горлиці у лузі не просурмлять зорю: туур-тур-туурр… (Цюпа, Вічний вогонь, 1960, 75).
2. Низький, переливчастий (про звуки, голос).
Стоїть [Яресько] з Наталкою.. і, мов зачарований, слухає її грудний, туркотливий, як у горлиці, голос (Гончар, II, 1959, 33).
Словник української мови (СУМ-11)