туркотливо
ТУРКОТЛИ́ВО. Присл. до туркотли́вий 2.
Телефон туркотливо урвав Титанові міркування (Досв., Вибр., 1959, 330);
Жниварка знову туркотливо Заспівала рівно, без упину На широкій і веселій ниві (Мас., Сорок.., 1957, 17).
Словник української мови (СУМ-11)