туркотливий
ТУРКОТЛИ́ВИЙ, а, е.
1. Який туркоче, має властивість туркотати (туркотіти).
Отак би сидіти й сидіти всю ніч, аж поки в небі не заграє світання і туркотливі горлиці у лузі не просурмлять зорю: туур-тур-туурр... (І. Цюпа).
2. Низький, переливчастий (про звуки, голос).
Стоїть [Яресько] з Наталкою .. і, мов зачарований, слухає її грудний, туркотливий, як у горлиці, голос (О. Гончар).
Словник української мови (СУМ-20)