тутукати
ТУТУ́КАТИ, аю, аєш, недок., розм.
1. Утворювати розмірені уривчасті звуки; часто тукати, стукати.
Тутука дятел в сук (Пол., Вибр., 1968, 58);
// Часто стріляти, утворюючи звуки, здалеку схожі на стукіт.
Мов дятел,.. тутукав кулемет (Панч, В дорозі, 1959, 86).
2. Утворювати звуки «ту-ту».
Паровоз тутукає; Автомобіль тутукає.
Словник української мови (СУМ-11)