тухлий

ТУ́ХЛИЙ, а, е. Зіпсований, з неприємним різким запахом гниття, розкладу (про харчові продукти).

Після борщу подали [бурлакам] кашу. Каша була з тухлого пшона (Н.-Лев., II, 1956, 208);

Хитрий сомище не йшов ні на яку принаду: ні на жабу, ні на кусок тухлого м’яса (Донч., VI, 1957, 214);

// Затхлий, несвіжий (про воду і т. ін.).

— У нас вода не тухла, будете свіжу пити все літо! (Гончар, Таврія, 1952, 27).

Значення в інших словниках

1. тухлий — ту́хлий прикметник  Орфографічний словник української мови
2. тухлий — Гнилий, смердючий, о. з душком; (- воду) затхлий, не свіжий.  Словник синонімів Караванського
3. тухлий — див. смердючий  Словник синонімів Вусика
4. тухлий — ТУ́ХЛИЙ, а, е. Зіпсований, з неприємним різким запахом гниття, розкладу (про харчові продукти). Після борщу подали [бурлакам] кашу. Каша була з тухлого пшона (І.  Словник української мови у 20 томах
5. тухлий — -а, -е. Зіпсований, з неприємним різким запахом гниття, розкладу (про харчові продукти). || Затхлий, несвіжий (про воду і т. ін.). Тухла вена жарг. — задній прохід.  Великий тлумачний словник сучасної мови