тхір

ТХІР, тхора́, ч. Хижий звірок родини куницевих з коштовним пухнастим хутром.

У темнім лісі, за горами Зібравсь усякий звір: Вовки, лисиці з ховрахами, Зайці дурні, шкідливий тхір (Гл., Вибр., 1951, 56);

З затишного дупла вислизнув на полювання тхір (Донч., II, 1956, 7);

*У порівн. Йонька швидко повернув сухе і хиже, як у роздратованого тхора, обличчя (Тют., Вир, 1964, 255).

Значення в інших словниках

1. тхір — [тх'ір] тхора, м. (на) тхоур'і/тхоров'і, мн. тхори, тхоур'іў  Орфоепічний словник української мови
2. тхір — ТХІР, тхора́, ч. Хижий звірок родини куницевих з коштовним пухнастим хутром. У темнім лісі, за горами Зібравсь усякий звір: Вовки, лисиці з ховрахами, Зайці дурні, шкідливий тхір (Л. Глібов); З затишного дупла вислизнув на полювання тхір (О.  Словник української мови у 20 томах
3. тхір — тхора, ч. Хижий звірок родини куницевих з коштовним пухнастим хутром; його залоза виділяє смердючу рідину. Смердючий, як тхір.  Великий тлумачний словник сучасної мови
4. тхір — Хижий ссавець, заселяє прибережні ліси Європи та Зх. Азії; довж. тіла бл. 45 см, хвоста бл. 17 см; об'єкт полювання.  Універсальний словник-енциклопедія
5. тхір — Тхір, тхора́; тхори́, -рі́в  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
6. тхір — Тхір, тхора м. Хорекъ, Mustela putorius. Дома лев, а на війні тхір. Ном. № 4352. ум. тхо́рик.  Словник української мови Грінченка