тхора, м. (на) тхоур'і/тхоров'і, мн. тхори, тхоур'іў
Орфоепічний словник української мови
Значення в інших словниках
тхір —
ТХІР, тхора́, ч. Хижий звірок родини куницевих з коштовним пухнастим хутром. У темнім лісі, за горами Зібравсь усякий звір: Вовки, лисиці з ховрахами, Зайці дурні, шкідливий тхір (Л. Глібов); З затишного дупла вислизнув на полювання тхір (О.
Словник української мови у 20 томах
тхір —
тхора, ч. Хижий звірок родини куницевих з коштовним пухнастим хутром; його залоза виділяє смердючу рідину. Смердючий, як тхір.
Великий тлумачний словник сучасної мови
тхір —
Хижий ссавець, заселяє прибережні ліси Європи та Зх. Азії; довж. тіла бл. 45 см, хвоста бл. 17 см; об'єкт полювання.
Універсальний словник-енциклопедія
тхір —
ТХІР, тхора́, ч. Хижий звірок родини куницевих з коштовним пухнастим хутром. У темнім лісі, за горами Зібравсь усякий звір: Вовки, лисиці з ховрахами, Зайці дурні, шкідливий тхір (Гл., Вибр., 1951, 56); З затишного дупла вислизнув на полювання тхір (Донч.
Словник української мови в 11 томах
тхір —
Тхір, тхора м. Хорекъ, Mustela putorius. Дома лев, а на війні тхір. Ном. № 4352. ум. тхо́рик.
Словник української мови Грінченка