тілікати
ТІЛІ́КАТИ, аю, аєш, недок., розм. Утворювати високі уривчасті звуки, а також грати на музичному інструменті, який видає такі звуки.
Бубонові підспівувала.. балалайка: вона тілікала тонким голосом і, здавалося, не в силі була заглушити голосні удари бубна (Кос., Новели, 1962, 159).
Словник української мови (СУМ-11)