тіп
ТІП, ТІП-ТІ́П, виг., розм. Уживається як присудок за знач. ті́пати 1 і ті́патися 1-3.
Він очі вирячив і дух у собі затаїв, а руки об стіл тілько тіп-тіп-тіп! — аж склянки дзеленчать на столі (Мирний, IV, 1955, 370).
Словник української мови (СУМ-11)