тіпнути
ТІ́ПНУТИ, ну, неш, док., перех. і неперех. Однокр. до ті́пати 1, 2.
Литка тіпнув вусами, пильно подивився на свого співрозмовника (Епік, Тв., 1958, 63);
Тіпнувши плечем, з якого звисав порожній рукав солдатської гімнастерки, Кузьма став доповідати про стан і завдання дружини (Іщук, Вербівчани, 1961, 465).
Словник української мови (СУМ-11)