тіснуватий
ТІСНУВА́ТИЙ, а, е. Трохи, дещо тісний (у 1, 2 знач.).
— Чи не думаєте до кухні, — вона в вас тіснувата, — прибудувати прикухенок? (Барв., Опов.., 1902, 378);
Лице схудло, а в чорних очах залягла печаль, хоч мати й сміялась заклопотано, стягуючи з сина тіснуватий кожушок (Кол., Терен.., 1959, 20);
Морщачись, Погиба скидав з правої ноги тіснуватий чобіт (Стельмах, II, 1962, 63).
Словник української мови (СУМ-11)