убезпечати
УБЕЗПЕЧА́ТИ (ВБЕЗПЕЧА́ТИ), а́ю, а́єш, недок., УБЕЗПЕ́ЧИТИ (ВБЕЗПЕ́ЧИТИ), чу, чиш, док., перех., заст. Заповнювати кого-небудь у чомусь, заспокоювати, вселяючи надію.
— А я тебе, мій Нечаю, Не убезпечаю: Держи собі коня в сідлі Для свого звичаю! (Укр.. думи.., 1955, 111);
Катерина й питає: «Де ж дінем запорозьких козаків?» А він її убезпечив: «Знайдуть, каже, де дітись» (Сл. Гр.);
Обридло йому тут, узяв та й пішов, як завше. І забув, що попадю словами вбезпечив (Хотк., II, 1966, 269).
Словник української мови (СУМ-11)