убезпечати
УБЕЗПЕЧА́ТИ (ВБЕЗПЕЧА́ТИ), а́ю, а́єш, недок. УБЕЗПЕ́ЧИТИ (ВБЕЗПЕ́ЧИТИ), чу, чиш, док., кого, заст.
Запевняти кого-небудь у чомусь, заспокоювати, вселяючи надію.
– А я тебе, мій Нечаю, Не убезпечаю: Держи собі коня в сідлі Для свого звичаю! (з думи);
Катерина й питає: “Де ж дінем запорозьких козаків?” А він її убезпечив: “Знайдуть, каже, де дітись” (Сл. Б. Грінченка);
Обридло йому тут, узяв та й пішов, як завше. І забув, що попадю словами вбезпечив (Г. Хоткевич).
Словник української мови (СУМ-20)