ублажати

УБЛАЖА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., УБЛАЖИ́ТИ, жу́, жи́ш, док., перех., розм. Догоджаючи, задовольняти чиїсь вимоги, примхи, бажання.

— Данила Бульбаша не знали? У божого чоловіка прикинувся — почав ходити і влітку, і взимку босий.. Наші купчихи йому ноги миють, волоссям витирають, сальцем ублажають (Панч, На калин. мості, 1965, 165).

Значення в інших словниках

1. ублажати — ублажа́ти дієслово недоконаного виду розм.  Орфографічний словник української мови
2. ублажати — УБЛАЖА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., УБЛАЖИ́ТИ, жу́, жи́ш, док., кого, розм. Догоджаючи, задовольняти чиїсь вимоги, примхи, бажання. – Данила Бульбаша не знали? У божого чоловіка прикинувся – почав ходити і влітку, і взимку босий ..  Словник української мови у 20 томах
3. ублажати — -аю, -аєш, недок., ублажити, -жу, -жиш, док., перех., розм. Догоджаючи, задовольняти чиїсь вимоги, примхи, бажання.  Великий тлумачний словник сучасної мови
4. ублажати — ЗАДОВОЛЬНЯ́ТИ (виконувати чиї-небудь вимоги, бажання, претензії і т. ін.), УДОВОЛЬНЯ́ТИ (ВДОВОЛЬНЯ́ТИ), УВО́ЛЮВАТИ (ВВО́ЛЮВАТИ), УВОЛЯ́ТИ (ВВОЛЯ́ТИ), УДОВОЛЯ́ТИ (ВДОВОЛЯ́ТИ) заст., УКОНТЕНТО́ВУВАТИ (ВКОНТЕНТО́ВУВАТИ) заст.  Словник синонімів української мови