уверед
УВЕРЕ́Д, у, ч., розм., рідко. Пошкодження від надмірного напруження;
// Біль від дотику до рани, нариву і т. ін.
*Образно. Перейшов по душі дошкульний уверед; Знов я повен надії та віри (Граб., І, 1959, 382).
Словник української мови (СУМ-11)