угодити
УГОДИ́ТИ (ВГОДИ́ТИ), джу́, диш, док., кому, на кого, рідко. Те саме, що догоди́ти.
Десять разів угодиш, а одинадцятий не вгодиш — і все твоє пропало (Укр.. присл.., 1963, 81);
Як добру жінку не любити, Що чоловікові уміє угодити?! (Бор., Тв., 1957, 179);
— На вас, тату, як мені здається, нічим не вгодиш! — насупився Тимофій (Стельмах, II, 1962, 31).
Словник української мови (СУМ-11)