угодно

УГО́ДНО (ВГО́ДНО), присудк. сл., рідко. Бажано, до вподоби.

— Не я виганяв невістку з сином, не я буду їх й просити. Вгодно — нехай живуть (Н.-Лев., І, 1956, 243);

— Так, мій добрий ака, заробітки нікчемні. Перебиваєшся, як аллахові угодно — з копійки на копійку (Ле, Міжгір’я, 1953, 107);

— Батюшко, якогось дня наша церква з усіма людьми і вами увійде в землю, — не раз делікатно розмовляли з панотцем церковні попечителі. — Як буде богу вгодно, — смиренно відповідав панотець і задирав підборіддя вгору (Стельмах, І, 1962, 412).

Значення в інших словниках

1. угодно — уго́дно прислівник незмінювана словникова одиниця рідко  Орфографічний словник української мови
2. угодно — Бажано, треба, див. завгодно  Словник чужослів Павло Штепа
3. угодно — УГО́ДНО (ВГО́ДНО), пред., рідко. Бажано, до вподоби. – Не я виганяв невістку з сином, не я буду їх й просити. Вгодно – нехай живуть (І. Нечуй-Левицький); – Так, мій добрий ака, заробітки нікчемні.  Словник української мови у 20 томах
4. угодно — (вгодно), присудк. сл., рідко. Бажано, до вподоби.  Великий тлумачний словник сучасної мови
5. угодно — Угодно нар. Угодно, пріятно, удобно: хорошо. Нащо сама берешся? Мені внось, що тобі не вгодно. МВ. (О. 1862. III. 42).  Словник української мови Грінченка