угорнутий
УГО́РНУТИЙ (ВГО́РНУТИЙ), УГО́РНЕНИЙ (ВГО́РНЕНИЙ), а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до угорну́ти.
Було чотири копійки, лежали аж у кутку на полиці в папірчик угорнуті (Тесл., З книги життя, 1949, 173);
Пишні квіти, вгорнуті в газету, Мати притискала до грудей (Шпорта, Ти в серці.., 1954, 145);
Димком зеленим вгорнуті, дерева Звелись в полях, як ватри запашні (Бажан, Вибр., 1940, 94).
Словник української мови (СУМ-11)