удостоєний

УДОСТО́ЄНИЙ (ВДОСТО́ЄНИЙ), а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до удосто́їти.

Радою Академії Шевченко був удостоєний звання некласного художника (Корн., Разом із життям, 1950, 8);

Комуністична партія і Радянський уряд високо оцінюють роботу голів колгоспів. Багато з них удостоєні урядових нагород (Хлібороб Укр., 1, 1967, 21);

// удосто́єно, безос. присудк. сл.

Незабаром у житті моєму трапилися такі події, про які ніяк не можу не розповісти. Мене було обрано депутатом Верховної Ради Союзу РСР. А трохи пізніше удостоєно високої нагороди — Героя Соціалістичної Праці (Є. Кравч., Сердечна розмова, 1957, 174).

Значення в інших словниках

1. удостоєний — удосто́єний дієприкметник  Орфографічний словник української мови
2. удостоєний — УДОСТО́ЄНИЙ (ВДОСТО́ЄНИЙ), а, е. Дієпр. пас. до удосто́їти. Радою Академії Шевченко був удостоєний звання некласного художника (О. Корнійчук); // удосто́єно, безос. пред. Велику групу учасників ліквідації аварії на Чорнобильській АЕС удостоєно державних нагород (з газ.).  Словник української мови у 20 томах
3. удостоєний — (вдостоєний), -а, -е. Дієприкм. пас. мин. ч. до удостоїти. || удостоєно (вдостоєно), безос. присудк. сл.  Великий тлумачний словник сучасної мови