удостоєний

удосто́єний

(вдостоєний), -а, -е.

Дієприкм. пас. мин. ч. до удостоїти.

|| удостоєно (вдостоєно), безос. присудк. сл.

Значення в інших словниках

1. удостоєний — удосто́єний дієприкметник  Орфографічний словник української мови
2. удостоєний — УДОСТО́ЄНИЙ (ВДОСТО́ЄНИЙ), а, е. Дієпр. пас. до удосто́їти. Радою Академії Шевченко був удостоєний звання некласного художника (О. Корнійчук); // удосто́єно, безос. пред. Велику групу учасників ліквідації аварії на Чорнобильській АЕС удостоєно державних нагород (з газ.).  Словник української мови у 20 томах
3. удостоєний — УДОСТО́ЄНИЙ (ВДОСТО́ЄНИЙ), а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до удосто́їти. Радою Академії Шевченко був удостоєний звання некласного художника (Корн., Разом із життям, 1950, 8); Комуністична партія і Радянський уряд високо оцінюють роботу голів колгоспів.  Словник української мови в 11 томах