удостоюватися

удосто́юватися

(вдостоюватися), -ююся, -юєшся, недок., удостоїтися (вдостоїтися), -оюся, -оїшся, док.

1》 чого. Одержувати високу оцінку, нагороду, звання і т. ін.

2》 чого або з інфін., а також без додатка. Одержувати що-небудь як знак поваги, прихильності, схвалення тощо; заслуговувати.

|| ірон., жарт. Одержувати який-небудь знак уваги, але зверхньої, поблажливої або недоброзичливої. Удостоїтися честі.

Значення в інших словниках

1. удостоюватися — удосто́юватися дієслово недоконаного виду  Орфографічний словник української мови
2. удостоюватися — зап., бути гідним, заслуговувати на <�мати> честь, сподоблятися; док. УДОСТОЇТИСЯ, стати гідним, заслужити честь; (похвали) ІД. приподобитися.  Словник синонімів Караванського
3. удостоюватися — УДОСТО́ЮВАТИСЯ (ВДОСТО́ЮВАТИСЯ), ююся, юєшся, недок., УДОСТО́ЇТИСЯ (ВДОСТО́ЇТИСЯ), о́юся, о́їшся, док. 1. чого. Одержувати високу оцінку, нагороду, звання і т. ін. Багато хто з-поміж наших письменників удостоївся звання лауреата (П.  Словник української мови у 20 томах
4. удостоюватися — ОДЕ́РЖАТИ (прийняти те, що надано за певну діяльність, роботу і т. ін. — звання, посаду, нагороду, покарання і т. ін.), ОТРИ́МАТИ, ДІСТА́ТИ, ДОБУ́ТИ, ЗДОБУ́ТИ, ЗАСЛУЖИ́ТИ, УДОСТОЇТИСЯ (ВДОСТОЇТИСЯ), ЗАРОБИ́ТИ розм. — Недок.  Словник синонімів української мови
5. удостоюватися — УДОСТО́ЮВАТИСЯ (ВДОСТО́ЮВАТИСЯ), ююся, юєшся, недок., УДОСТО́ЇТИСЯ (ВДОСТО́ЇТИСЯ), о́юся, о́їшся, док. 1. чого. Одержувати високу оцінку, нагороду, звання і т. ін.  Словник української мови в 11 томах