узаконення

УЗАКО́НЕННЯ, я, с.

1. Дія за знач. узако́нити.

Одним з важливих завдань Інституту мовознавства є фіксування і узаконення у словниках всього нового, що вносить у мову розвиток народного господарства, культури, науки (Кундзич, Діези.., 1956, 119).

2. Урядове розпорядження, що має силу закону.

Основні узаконення її [«Руської Правди»] торкалися головним чином майнових відносин і кримінального права (Нариси стар. іст. УРСР, 1957, 492).

Значення в інших словниках

1. узаконення — узако́нення іменник середнього роду  Орфографічний словник української мови
2. узаконення — УЗАКО́НЕННЯ, я, с. 1. Дія за знач. узако́нити. Одним з важливих завдань Інституту мовознавства є фіксування і узаконення у словниках всього нового, що вносить у мову розвиток народного господарства, культури, науки (О.  Словник української мови у 20 томах
3. узаконення — -я, с. 1》 Дія за знач. узаконити. 2》 Урядове розпорядження, що має силу закону.  Великий тлумачний словник сучасної мови