узаконення
УЗАКО́НЕННЯ, я, с.
1. Дія за знач. узако́нити.
Одним з важливих завдань Інституту мовознавства є фіксування і узаконення у словниках всього нового, що вносить у мову розвиток народного господарства, культури, науки (Кундзич, Діези.., 1956, 119).
2. Урядове розпорядження, що має силу закону.
Основні узаконення її [«Руської Правди»] торкалися головним чином майнових відносин і кримінального права (Нариси стар. іст. УРСР, 1957, 492).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-11)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- узаконення — узако́нення іменник середнього роду Орфографічний словник української мови
- узаконення — УЗАКО́НЕННЯ, я, с. 1. Дія за знач. узако́нити. Одним з важливих завдань Інституту мовознавства є фіксування і узаконення у словниках всього нового, що вносить у мову розвиток народного господарства, культури, науки (О. Словник української мови у 20 томах
- узаконення — -я, с. 1》 Дія за знач. узаконити. 2》 Урядове розпорядження, що має силу закону. Великий тлумачний словник сучасної мови